Музыка Лявона Вольскага Словы Адама Міцкевіча Пераклад Язэпа Семяжона http://nn.by/?c=ar&i=35999 Калі прымусіць час сказаць "бывай", А ў сэрцы не пагасне жар кахання, - Пакінь без слоў, але не дабівай Мяне суровым словам "расставанне"! Ты пры апошняй стрэчы ў гаі, Пакуль зара расой напоіць руту, Апошнім пацалункам упаі І ўжо на ростань - кроплямі атруты. Разлучымся - і стане мне лягчэй; Бяссільны, упаду к табе на ўлонне, Цалую я блакіт тваіх вачэй, Загледзеўшыся ў цемру іх прадоння. Так да сканчэння свету я прасплю, А ў Судны дзень, калі затрубяць трубы, Ты ціха сыдзеш з неба на зямлю, Каб разбудзіць таго, хто сэрцу любы. І здасца мне, што не прайшлі вякі, - Зусім нядаўна я цябе пакінуў, - Загледзеўся ў вачэй тваіх блакіт І задрамаў на нейкую хвіліну. 1825 ---------------------------------------------- Adam Mickiewicz Chociaż zmuszona będziesz mnie porzucić, Jeżeli serca nie zmienisz w kochaniu, Rzucając nawet nie chciej mnie zasmucić I rozstając się nie mów o rozstaniu! Przed smutnym jutrem niech jeszcze z wieczora Ostatnia spłynie na pieszczotach chwilka; A kiedy przyjdzie rozstania się pora, Wtenczas trucizny daj mnie kropel kilka. Do ust twych usta przycisnę, powieki Zamykać nie chcę, gdy mię śmierć zamroczy; Niechaj rozkosznie usypiam na wieki, Całując lica, patrząc w twoje oczy. A po dniach wielu czy po latach wielu, Kiedy mi każą mogiłę porzucić, Wspomnisz o twoim sennym przyjacielu I zstąpisz z niebios, aby go ocucić. Znowu mię złożysz na twem łonie białem, Znowu mię ramię kochane otoczy; Zbudzę się myśląc, że chwilkę drzemałem, Całując lica, patrząc w twoje oczy. Odessa, 1825