Зап. у 2022 г. Т. Валодзіна і В. Лабачэўская ад Вольгі Васільеўны Калтуневіч, 1935 г.н., у в. Аброва Івацэвіцкага р-на. Расшыфроўка: Неколі казалі, это ж Божа Маты як ховаласа, старые росказвалы, бегла, бегла, ховаласа, а там чоловек сее горох. А вона каг(ж)э… І вона побегла. Тепер за ею, бегалі ж ловалі ее. Ага. Вот оні добегають, кажуть: Чы сюдэй хто пробегаў? А воны кажуть: Пробегаў, мы горох сеялі – а той ужэ горох ужэ цвітэ. Вот. Теперыко вона подбегла пуд осыну. Вона села пуд осыну, а осына затрэсласаі. І вона сказала так: Каб ты трэсласа і трэсласа. І осына трэсэцца так, чы ветёр чы не ветёр а лістё шэлэхтыть. Тепер вона далей бежыть, вуна пуд клён села, села пуд клён. А зозуля: ку-ку! А вона сказала так: каб тобе свого гнезда не було. Зозуля ў чужые гнезда знесэ і чужые выводять. Вот вона далей бежыть. Вона забегла, а тут ужэ павукі, павукі замоталі і вона под ёлку села, павукі замоталі, замоталі, ее і не відно. Вона сказала: будеш ты як летом так і зімой зелёна. Старые расказвалі.