Дадаць канал

93. Бацька–ваўкалак

  • 18.10.2023
  • 66 праглядаў
  • 👍 5
  • 💬 0
Зап. А. М. Боганева і Т. В. Валодзіна у 2007 г. ад Фядоры Мартынаўны Кузьміч 1923 г. н., 4 кл., мясц., прав., в. Баландзічы Іванаўскага раёна Расшыфроўка: Лег’енда. Ну, колысь росказувалы, шчо булы такыйі, ну, як вам сказаты, такэ большэннэ знахорі́ такыйі, як по-нашому сказаты, от, і такійі большыйі булы. І воны булы такыйі люды, шчо воны пэрэ-, пэрэ-, пэрэкынуца з вовкамы. Шчо станэ вовк. І от, кажэ, він, на свята́ вэлыкэйі, там на Ко́ляды, он дэ такыйі о свята́, і він прыходыть. І… А хаткы́ тоді булы нызэнькы, гокна нызэнькыйі булы. Тэпэр мур, а тоді ж нэ було. І прыдэ, в гокно лапою, — каэ [кажа], — постукае, як вэчэрають. — А-а, — хозяін кажэ, — то это ты вжэ прышов? Ты, — кажэ, ўзяў за палку, отгоняе — воўк. Пэрэкынэцца ў воўка. Ага, тоді гусы там ходять на пасбішчы, там на болоты чы дэсь. Госэнню ходять гусы. Він пошов собі, половыв тыі гусы, поклав в [громату?] подавыв і додомы посмыкав тые гусы. До свойі домы посмыкав. Тоді пэрэкынэца чоловіком. Ну і колысь ішчэ друга лег’енда. Ожэнывса сын. А батько гэтакі був ужэ. Він о такэ... Волшэбныкі надто вэлыкыйі булы. Ожэнывса сын, пошлы воны до сіна літом. Сын пошов в одну сторону там сікты, от як люды ў нас на опірсы на стожка́, до копы́цы, от. А батько пошов в другу сторону. Пошов, а нэвэстка стойіть на копыцы там, ды́выца. А вын кажэ на нэвістку, свікор: — Ну, — кажэ, — кругом ліс. Ну ты вжэ посты́ дытыну [сачы, пасві дзіцёнка], бо можэ тут і вовк бігты. А вона кажэ: — Ой, я-такі з граблямы... Ой, — то кажэ, — ой, батько, нэ йды ж далёко! А мужык упэрод пошов. Думаеца, мо я мужыковы нэ сказала, што гэток это… А болото кругом. Ох, дывыца — бэжыть вовк. Ой Божэ! І прамо, і прамо чэрэз болото, і до ейі. А вона на копні. Вын давай скакаты до ейі на копну, а вона ёму граблема, а вона ёму граблема. Змолотыла голому, голову, скрывавы́ла того вовка — побіг той вовк. Побіг. А сын оказавса, шчо в эту сторону ішов, алэ вын там дэсь обышов, да тым боком. Ужэ той батько ідэ додому. Аж ды́выца, такэ якэсь, як вам сказаты, трава зомнутая. Што гэто такэй за колочок тырчыть одын? А ну я ёго возму. Ну п’ять там тэх было. А гэто я одного возьму колочка. Да і взев. А той батько йшов — чтыры, а то п’ятого ж нэма. А воны такэе… Ну нэ такэе, нэзвычайнэ шось такэе. Вын взев, у мэнэ, кажэ, рука лёкотыть і трасэцца. Взев, алэ кажэ, на одного возму. Потом вэрнус, да і тэе забэру! А той батько йшов, тые вжэ забрав! Покотывсь по тымы, пэрэробывса вжэ чоловік. А хвост оставс! Бо хвоста... А хвост оставс. О, так і оставса в его хвост. Як він нэ ходыть дома, ныц сыновы нэ кажэ. Ныкому нэ кажэ. Спыной і садыца ж ёму нэ можно, бо хвост ёму мэшае. Мовчав, мовчав — нэ стрывав. Тогді нэвістка і кажэ: — Батько, а чого у тэбэ голова побыта? А вын кажэ: — Ой! Хай ё... лыхо найдэ! Ат жэ ж, — кажэ, — тамочко суха була голына, алэ ж товстая! Я вон дэ, — кажэ, — ссікував гэты опір вжэ, а вона затрогала тую, як дало мні по голові, да й і голову розбыв, — кажэ, — то і окрывавлэна голова, — кажэ. — А чого ты, — кажэ, — этак вон як ходыш нэдобрэ? Мовчав, мовчав, а потом кажэ: — Сынок, оддай мні того колочка. Ты ж узяв... А він кажэ: — А, то ты гэтак, батько, робыш! Ты ж грэшыш гэтак! Да і от того вын став всё, і с ума зыйшов. [Ну нэ оддав ёму?] — Отдав. Отдав, а вын с ума зыйшов. [Хто, бацька?] — Да. [Понял, што ён согрэшыв?] — За то шо він грэх вэлыкы робыв людюм, і всё, і значыть...

Іншыя відэа з гэтай праграмы